Колись вважалося, що рак «живиться» цукром. І що виключення солодощів із раціону може допомогти запобігти або навіть зупинити розвиток захворювання. Проте на сьогодні відсутні наукові докази, які б підтверджували це твердження. Розглянемо, звідки виникло це уявлення, чи може цукор впливати на розвиток злоякісних пухлин і в яких кількостях його споживання є безпечним.
Чи «люблять» злоякісні пухлини солодке?
Із солодощами організм отримує глюкозу — простий вуглевод і основне джерело енергії для клітин. Вона необхідна для росту, поділу та функціонування клітин. Пухлинні клітини характеризуються більш інтенсивним ростом і поділом, тому їхні енергетичні потреби можуть бути вищими, що супроводжується підвищеним споживанням глюкози.
Це явище було описане німецьким біохіміком Отто Варбургом у 1920-х роках. Досліджуючи метаболізм пухлинних клітин, він встановив, що вони споживають більше глюкози та метаболізують її інакше, ніж здорові клітини.
У нормі клітини отримують енергію шляхом окиснення глюкози в мітохондріях за участю кисню — це відносно повільний, але ефективний процес. Пухлинні клітини переважно використовують інший шлях — перетворення глюкози на молочну кислоту. Цей процес менш енергоефективний, однак відбувається значно швидше.
Крім того, утворення молочної кислоти сприяє формуванню кислого мікросередовища, що може підтримувати виживання та поширення пухлинних клітин.
Цей тип метаболізму відомий як аеробний гліколіз або ефект Варбурга. Незважаючи на активне вивчення, він залишається складним і не до кінця зрозумілим. Водночас відомо, що пухлинні клітини дійсно мають підвищену потребу в глюкозі та відрізняються особливостями її використання.
Чому дієта без цукру не допомагає вилікувати рак?
З часом відкриття Варбурга почали інтерпретувати спрощено: якщо пухлинні клітини використовують глюкозу, то її обмеження нібито може вплинути на перебіг захворювання. Однак цей висновок є некоректним.
Глюкоза надходить до організму не лише з солодощів, а з усіх вуглеводів. Прості вуглеводи містяться в молочних продуктах, фруктах, овочах, солодощах, соках і газованих напоях. Складні — у хлібі, крупах і бобових.
Під час травлення всі вуглеводи розщеплюються до глюкози. У клітинах вона використовується для синтезу аденозинтрифосфату (АТФ) — універсального джерела енергії для всіх тканин організму. Організм не має механізмів вибіркового «спрямування» глюкози лише до певних клітин.
Таким чином, виключення лише солодощів не впливає принципово на забезпечення клітин глюкозою. Навіть при значному обмеженні вуглеводів організм здатний синтезувати глюкозу з інших джерел (жирів і білків) для підтримки життєво важливих функцій.
Жорсткі обмеження можуть призводити до небажаних наслідків, зокрема втрати м’язової маси, слабкості та погіршення загального стану. У пацієнтів з онкологічними захворюваннями це може негативно впливати на перебіг хвороби.
На сьогодні немає наукових доказів того, що дієти з повним виключенням цукру здатні вилікувати рак. Онкологічні захворювання потребують комплексного лікування, і питання терапії повинні вирішуватися спільно з лікарем.
Чи може цукор викликати рак?
Цукор сам по собі не є прямою причиною розвитку раку. Водночас його надмірне споживання може опосередковано впливати на ризики.
Ожиріння. Надлишкове споживання простих вуглеводів може сприяти набору маси тіла. Ожиріння асоціюється з підвищеним ризиком розвитку низки онкологічних захворювань, зокрема раку молочної залози, матки, яєчників, стравоходу, шлунка, товстої кишки, підшлункової залози, щитоподібної залози, жовчного міхура, печінки та нирок.
Цукровий діабет. Ожиріння підвищує ризик розвитку цукрового діабету 2 типу, який, у свою чергу, асоціюється з підвищеним ризиком деяких видів раку (печінки, підшлункової залози, матки, молочної залози, сечового міхура, товстої та прямої кишки).
Важливо зазначити, що немає підстав обмежувати природні джерела цукрів — ті, що містяться у фруктах, овочах і молочних продуктах. Наявні дані не свідчать про їхню шкоду в контексті онкологічного ризику. Навпаки, ці продукти є важливим джерелом клітковини, яка асоціюється зі зниженням ризику, зокрема, колоректального раку.
Біохімія, глюконеогенез — StatPearls — книжкова полиця NCBI
Саркопенія при раку: ризик більше, ніж втрата м’язів — ScienceDirect
Залишити відповідь