Я не знаю жодної жінки, яка не мала б претензій до своєї зовнішності.
Пряме волосся — треба накрутити.
Кучеряве волосся — випрямити.
Коротка стрижка — треба відростити.
Довге волосся — підстригти.
Маленькі груди — надягти пуш-ап.
Великі груди — намагатися їх приховати.
Об’ємні сідниці — соромитися великої попи.
Плоскі сідниці — проходити незліченні фітнес-марафони, щоб їх накачати.
Живіт. Пігментація.
Набряки. Целюліт.
Список «недосконалостей» можна продовжувати нескінченно.
Здається, що відбувається якийсь процес селекції у виведенні нової «породи» жінок — жінки ідеальної.
І знаєте, це не наш вибір. Ми не обирали шукати в собі мінуси й гнатися за недосяжною досконалістю. До цього нас спонукає соціум, зокрема б’юті-, дієт- і фітнес-індустрії, які продають жінкам ідею ідеальної зовнішності та заробляють на жіночій вразливості (від заморожування жиру до ліполітиків, пелет тощо).
Так, я, як і всі жінки, хочу бути гарною, хочу подобатися собі і, можливо, іншим. Але я не хочу бути красивою за будь-яку ціну. Я не хочу бути красивою, втративши свою індивідуальність. Не хочу змагатися з іншою жінкою, а хочу розуміти, що вона і я — різні. І саме ці відмінності роблять світ чудовим.
Залишити відповідь