Розлади харчової поведінки (РХП) — це психічні розлади, що характеризуються стійкими порушеннями харчової поведінки або надмірною заклопотаністю їжею, масою тіла чи формою тіла, які призводять до погіршення фізичного здоров’я, психологічного благополуччя та соціального функціонування.
Різні види РХП мають різні наслідки: деякі, як-от розлад компульсивного переїдання, переважно впливають на психічний стан і якість життя, інші, зокрема булімія, можуть спричиняти як психологічні страждання, так і серйозні фізичні ускладнення, зокрема пошкодження зубів і захворювання травної системи. Найнебезпечніші форми, такі як нервова анорексія, можуть призводити до тяжких порушень роботи організму та становити безпосередню загрозу для життя.
Скільки людей страждають від різних харчових розладів – Журнал внутрішньої медицини
До чого можуть призвести розлади харчової поведінки – медичний довідник MedlinePlus
На щастя, розлади харчової поведінки можна лікувати. Хоча одужання може зайняти від кількох місяців до кількох років, за допомогою фахівців і підтримки близьких людина може впоратися з РХП та повернутися до повноцінного життя.
У цій статті ми розглянемо три найпоширеніші розлади харчової поведінки у дорослих: анорексію, булімію та компульсивне переїдання. Розповімо про їхні основні ознаки, можливі наслідки та способи лікування. Якщо вас цікавить якийсь конкретний розлад, можете перейти до потрібного розділу, а якщо ні можна прочитати статтю повністю.
Про які розлади йтиметься: Компульсивне переїдання, Нервова булімія, Нервова анорексія.
Розлади харчової поведінки можна вилікувати – Національний інститут психічного здоров’я
Класифікація розладів харчової поведінки у МКХ-11
Хто найбільше ризикує зіткнутися з розладами харчової поведінки
Хоча розлади харчової поведінки — як і люди, які страждають на них — не схожі один на одного, є у них і загальне — фактори ризику, через які розвиваються ці стани.
Фактори ризику розладів харчової поведінки – Національна асоціація розладів харчової поведінки, NEDA
Близький родич із РХП чи іншим розладом психіки. Якщо у людини є мати, рідна сестра чи брат з розладом харчової поведінки, депресією, тривожністю чи поведінковою залежністю, наприклад ігроманією, ризик, що у цієї людини виникне розлад харчової поведінки , збільшується. За деякими даними, ризик розвитку РХП приблизно на 65% залежить від сімейних факторів — наприклад, спадковості та історії ставлення до їжі, прийнятої у конкретній родині.
Захоплення суворими дієтами. Дослідження свідчать, що люди, які часто дотримуються жорстких дієт або значно обмежують себе в їжі заради схуднення, мають вищий ризик розвитку розладів харчової поведінки. Такі дієти нерідко дають лише тимчасовий результат, а після їх завершення вага може повертатися. Постійні обмеження, контроль кожного прийому їжі та страх набрати вагу здатні викликати тривогу, почуття провини та надмірну зосередженість на харчуванні, що з часом може сприяти формуванню нездорових стосунків з їжею та підвищувати ризик розвитку РХП.
Культ худорлявості. У багатьох суспільствах худорлявість часто асоціюється не лише з красою, а й із успіхом, дисципліною та привабливістю. Такі уявлення активно поширюються через медіа, рекламу та соціальні мережі, де переважають певні стандарти зовнішності. Через це багато людей, особливо підлітків, починають критично оцінювати своє тіло та вважати себе «недостатньо худими», навіть якщо їхня вага перебуває в межах норми. Прагнення відповідати нереалістичним стандартам нерідко спонукає до жорстких обмежень у харчуванні та дієт, які, своєю чергою, можуть підвищувати ризик розвитку розладів харчової поведінки.
Що таке стигматизація, пов’язана з вагою – NEDA
Булінг і стигматизація через зовнішність. Люди, яких оточення вважає «занадто повними» або такими, що не відповідають загальноприйнятим стандартам зовнішності, нерідко стикаються з насмішками, образами чи булінгом. Такі ситуації можуть призводити до зниження самооцінки, сорому за власне тіло та формування нездорових стосунків з їжею, коли людина починає надмірно контролювати харчування або звинувачувати себе за кожен прийом їжі.
Складні стосунки в родині. Постійні конфлікти, напружена атмосфера в сім’ї або нестача емоційної підтримки можуть підвищувати рівень стресу й тривожності. При цьому причиною сімейних труднощів не обов’язково мають бути питання зовнішності чи ваги. Будь-які тривалі сімейні проблеми можуть негативно впливати на психічне здоров’я та збільшувати ризик розвитку розладів харчової поведінки.
Досвід насильства або жорстокого поводження. Фізичне, психологічне чи сексуальне насильство, особливо пережите в дитинстві, є одним із важливих факторів ризику розвитку РХП. Травматичний досвід може впливати на сприйняття власного тіла, самооцінку та способи подолання емоційних труднощів, що підвищує ймовірність появи порушень харчової поведінки в підлітковому та дорослому віці.
Жорстоке поводження в дитинстві збільшує ризик розладів харчової поведінки – Кембриджський університет
Психологічні чинники. До цієї групи належать особистісні особливості та психологічні стани, які можуть підвищувати ризик розвитку розладів харчової поведінки. Зокрема, до групи підвищеного ризику належать люди, які незадоволені своїм тілом, надмірно критично ставляться до себе, прагнуть недосяжних стандартів і схильні до перфекціонізму. Ризик також може бути вищим у тих, хто має тривожні розлади або постійно відчуває підвищену тривогу, а також у людей, які прагнуть суворо контролювати своє життя та важко пристосовуються до змін чи відступів від встановлених правил.
Водночас важливо пам’ятати, що наявність одного чи навіть кількох факторів ризику не означає, що розлад харчової поведінки обов’язково виникне. Люди по-різному реагують на життєві обставини та стресові ситуації. Однак що більше факторів ризику поєднується в однієї людини, то вищою є ймовірність розвитку РХП.
Компульсивне переїдання
Що таке компульсивне переїдання
Розлад компульсивного переїдання — це розлад харчової поведінки, за якого людина регулярно переживає епізоди неконтрольованого переїдання. Під час таких епізодів вона споживає значно більше їжі, ніж більшість людей у подібних обставинах, відчуваючи втрату контролю над кількістю з’їденого. Після переїдання часто виникають почуття провини, сорому, пригніченості або незадоволення собою. На відміну від булімії, після таких епізодів людина зазвичай не вдається до компенсаторної поведінки, такої як викликання блювання, надмірні фізичні навантаження чи використання проносних засобів.
Ніхто до кінця не розуміє, що саме змушує людей переїдати. Згідно з однією з найпопулярніших гіпотез, велика кількість їжі допомагає впоратися з неприємними емоціями. Почуття ситості заспокоює, тому люди з компульсивним переїданням «заїдають» смуток, образу чи самотність.
Чи спричиняє компульсивне переїдання до фізичних захворювань. Люди з подібною проблемою частіше за ровесників скаржаться на головний біль, біль у грудях, у суглобах, задишку та порушення менструального циклу. Проте самі собою епізоди переїдання не завжди призводять до розвитку соматичних, тобто тілесних, захворювань.
Ускладнення при нейрогенній булімії та компульсивному переїданні у дорослих – довідник для лікарів Uptodate
Як правило, фізичне здоров’я залежить від кількості епізодів переїдання на тиждень. Залежно кількості таких епізодів розлад може бути:
1. легким: 1-3 епізоди на тиждень;
2. помірним: 4-7 епізодів ;
3. важким: 8-13 епізодів ;
4. дуже тяжким: 14 і більше епізодів.
Люди з легким та помірним розладом важко переживають епізоди переїдання і дуже соромляться їх. При цьому, незважаючи на напади переїдання, такі люди можуть зберігати здорову вагу , тобто їх ІМТ не перевищує 25.
Люди з важким і дуже важким компульсивним переїданням зазвичай страждають і від психологічних проблем, і станів і захворювань, пов’язаних з надмірною вагою: наприклад, від метаболічного синдрому або цукрового діабету другого типу.
Надмірним вважається ІМТ від 25 до 29,9, вище – вже ожиріння – інструкція з контролю ваги для пацієнтів, Uptodate
У кого найчастіше розвивається хвороба. Протягом життя епізоди компульсивного переїдання трапляються приблизно у 3,5% жінок та 2% чоловіків. У середньому перший епізод компульсивного переїдання виникає у 23 роки. Можливо, тому що до цього віку людина встигає «накопичити» тягар психологічних проблем , які підштовхують до компульсивного переїдання.
Поширеність компульсивного переїдання у світі, за даними ВООЗ, — журнал «Біологічна психіатрія»
Згідно з американськими даними , у 79% людей з неконтрольованим переїданням ще до виникнення цього стану були інші психічні розлади.
Найчастіше це фобії — непереборний страх перед речами та ситуаціями, які не становлять реальної небезпеки, на зразок павуків чи поїздок у ліфті.
Що таке фобії – клініка Майо
На другому місці – депресія. На третьому – посттравматичний стресовий розлад, або ПТСР.
Як діагностують компульсивне переїдання
Багато людей із розладом компульсивного переїдання соромляться свого стану та приховують його від оточення. Через це близькі не завжди помічають проблему. Деякі ознаки можуть свідчити про те, що людині потрібна допомога:
- Незадоволення власною вагою або зовнішністю. Людина часто говорить про свою вагу, критикує власне тіло або постійно намагається схуднути.
- Часті коливання маси тіла. Вага може помітно змінюватися через періоди переїдання та спроби обмежити харчування.
- Ознаки депресії або емоційного виснаження. Це можуть бути пригнічений настрій, втрата інтересу до звичних занять, дратівливість, почуття провини, низька самооцінка або соціальна ізоляція.
Варто пам’ятати, що наявність цих ознак не означає автоматично наявність розладу компульсивного переїдання. Остаточний діагноз може встановити лише фахівець у сфері психічного здоров’я.
Як зрозуміти, що людина має компульсивне переїдання — довідник для лікарів Uptodate
Але в деяких ситуаціях людина звертається до лікаря сама. У цьому випадку, згідно з американським діагностичним та статистичним керівництвом з психічних розладів п’ятого перегляду, або DSM-5 , для встановлення діагнозу «компульсивне переїдання» необхідне виконання всіх наступних умов.
Для розладу компульсивного переїдання характерні повторювані епізоди, під час яких людина з’їдає значно більше їжі, ніж більшість людей у подібних обставинах і за аналогічний проміжок часу. У такі моменти вона відчуває втрату контролю над харчуванням: не може зупинитися, контролювати кількість з’їденого або свідомо обирати їжу.
Для встановлення діагнозу такі епізоди мають повторюватися щонайменше один раз на тиждень протягом трьох місяців. Водночас людина не використовує компенсаторні методи, характерні для інших розладів харчової поведінки, наприклад не викликає блювання, не голодує та не виснажує себе надмірними фізичними навантаженнями після переїдання.
Під час епізодів компульсивного переїдання зазвичай спостерігаються щонайменше три з таких ознак:
- людина їсть значно швидше, ніж зазвичай;
- продовжує їсти до появи неприємного відчуття переповнення, тяжкості або нудоти;
- споживає великі обсяги їжі навіть за відсутності фізичного голоду;
- їсть наодинці через сором за кількість спожитої їжі;
- після переїдання відчуває провину, сором, пригніченість або сильне невдоволення собою.
Як лікують компульсивне переїдання
Лікування компульсивного переїдання залежить від стану та самопочуття конкретної людини.
Лікування компульсивного переїдання у дорослих – Uptodate
Як правило, людям з таким захворюванням потрібна комплексна терапія — адже, крім переїдання, у них часто бувають й інші проблеми зі здоров’ям, які можуть перешкодити одужанню. Наприклад, людям із тривожним розладом, щоб позбутися розладу харчової поведінки, потрібно вирішити ще й цю проблему. А людям з ожирінням, щоб уникнути розвитку цукрового діабету та серцево-судинних захворювань, часто потрібна програма відновлення здорової ваги.
Найбільш вивченою та однією з найефективніших вважається когнітивно-поведінкова терапія , або КПТ. Цей метод ефективніший, ніж лікування лише за допомогою антидепресантів, він підходить для більшості людей з переїданням, а протипоказань у нього немає.
З віком ризик повторної появи симптомів компульсивного переїдання та інших розладів харчової поведінки зазвичай зменшується. За своєчасної та правильно підібраної допомоги багато людей досягають стійкого покращення, а в частини пацієнтів симптоми зникають повністю. Навіть якщо одужання потребує часу, лікування може суттєво покращити якість життя, зменшити частоту епізодів переїдання та допомогти сформувати здоровіші стосунки з їжею.
Одним із найефективніших методів лікування розладу компульсивного переїдання є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Вона ґрунтується на тому, що наші думки, емоції та поведінка взаємопов’язані. Під час терапії людина вчиться розпізнавати неадаптивні переконання та звички, які підтримують розлад, а також поступово замінювати їх більш реалістичними й корисними способами мислення та поведінки. Це допомагає краще справлятися з емоціями, зменшувати епізоди переїдання та підтримувати довгострокове одужання.
На чому ґрунтується когнітивно-поведінкова терапія — Американська психологічна асоціація
КПТ – найефективніший спосіб боротьби з компульсивним переїданням – Uptodate
КПТ допомагає змінити спосіб мислення — а це, у свою чергу, допомагає позбутися неефективних моделей поведінки. У тому числі і від звички надто високо оцінювати значення зовнішності у житті та заїдати горе їжею.
Для людей, яким не підходить або не подобається когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), можуть бути ефективними й інші методи психотерапії, зокрема міжособистісна психотерапія. Цей підхід ґрунтується на тому, що психологічні труднощі, зокрема епізоди переїдання, часто пов’язані з проблемами у стосунках з іншими людьми, життєвими змінами, конфліктами або почуттям самотності. Під час терапії людина вчиться краще розуміти свої емоції, будувати здоровіші взаємини та ефективніше справлятися з міжособистісними труднощами. Зменшення психологічного напруження та покращення якості стосунків нерідко допомагають послабити симптоми розладу та знизити частоту епізодів переїдання.
Що таке міжособистісна психотерапія – Центр залежності та психічного здоров’я, Канада
Нервова булімія
Що таке нервова булімія
Нервова булімія — це розлад харчової поведінки, для якого характерні повторювані епізоди переїдання, під час яких людина втрачає контроль над кількістю спожитої їжі. Після таких епізодів часто виникають почуття провини, сорому та сильний страх набрати вагу. На відміну від розладу компульсивного переїдання, люди з булімією намагаються компенсувати з’їдене за допомогою так званої компенсаторної поведінки: можуть викликати блювання, використовувати проносні або сечогінні засоби, тривалий час голодувати чи надмірно виснажувати себе фізичними навантаженнями. Такі дії можуть призводити до серйозних наслідків для здоров’я, зокрема порушень роботи травної системи, пошкодження зубів, зневоднення та порушення електролітного балансу.
Ускладнення при нейрогенній булімії та компульсивному переїданні у дорослих – Uptodate
Причини, які змушують людей переїдати, а потім якнайшвидше позбавлятися з’їденого, поки не до кінця зрозумілі. Більшість фахівців вважають, що вони приблизно такі самі , як і у людей з компульсивним переїданням. Люди з булімією теж намагаються знайти втіху в їжі. Але як тільки напад проходить, відчувають настільки сильний сором і огиду до себе, що прагнуть будь- що -будь позбутися з’їденого.
Чи призводить нервова булімія до фізичних захворювань. Як і у випадку з компульсивним переїданням, фізичне здоров’я людини залежить від кількості епізодів переїдання на тиждень. Залежно від кількості таких епізодів нейрогенна булімія може бути:
1. легка: 1-3 епізоди ;
2. помірна: 4-7 епізодів ;
3. важка: 8-13 епізодів ;
4. дуже важка: 14 і більше епізодів.
На відміну від компульсивного переїдання, основна небезпека нервової булімії пов’язана не стільки зі змінами маси тіла, скільки з компенсаторною поведінкою, яку людина використовує після епізодів переїдання. Регулярне викликання блювання, зловживання проносними або сечогінними засобами, тривале голодування чи надмірні фізичні навантаження можуть завдавати серйозної шкоди здоров’ю. Що частіше людина вдається до таких практик, то вищим є ризик розвитку ускладнень.
Часте блювання призводить до контакту зубів і слизової оболонки ротової порожнини з шлунковою кислотою, що може спричиняти руйнування зубної емалі, підвищену чутливість зубів, запалення горла та інші проблеми з травною системою. Також можуть розвиватися захворювання стравоходу, зокрема гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), за якої вміст шлунка регулярно потрапляє до стравоходу та викликає печію й подразнення слизової.
Зловживання проносними та сечогінними засобами може призвести до зневоднення й порушення балансу електролітів, насамперед калію та натрію. У тяжких випадках це здатне викликати небезпечні порушення серцевого ритму, а також підвищувати ризик серцево-судинних ускладнень. Саме тому булімія потребує своєчасного звернення по професійну допомогу та комплексного лікування.
У кого найчастіше розвивається хвороба. Протягом життя цей стан виникає у 1,6% жінок та 0,5% чоловіків. У середньому булімія виникає у 18-20 років.
Наскільки часто зустрічається нервова булімія – Uptodate
Як і у людей з неконтрольованим переїданням, ще до того, як розвинулася хвороба, у багатьох людей з булімією вже була депресія, тривожні розлади та ПТСР. Крім того, 33% людей із цим розладом схильні до самоушкодження , наприклад, роблять порізи на руках або припікають шкіру сигаретою.
Як діагностують нейрогенну булімію
Відповідно до критеріїв DSM-5, діагноз нервової булімії може бути встановлений за наявності таких ознак:
1. Повторювані епізоди переїдання, під час яких людина за відносно короткий проміжок часу споживає значно більше їжі, ніж більшість людей у подібних обставинах, і відчуває втрату контролю над процесом харчування.
2. Регулярна компенсаторна поведінка, спрямована на запобігання набору ваги після переїдання. Це може бути самостійне викликання блювання, зловживання проносними чи сечогінними засобами, тривале голодування або надмірні фізичні навантаження.
3. Епізоди переїдання та компенсаторна поведінка виникають щонайменше один раз на тиждень протягом трьох місяців.
4. Самооцінка людини значною мірою залежить від маси тіла або зовнішності. Вага та форма тіла мають надмірний вплив на те, як людина сприймає себе.
5. Порушення не виникає виключно під час епізодів нервової анорексії. Хоча люди з булімією також можуть обмежувати харчування або дотримуватися суворих дієт, їхні симптоми не пояснюються лише наявністю анорексії.
Нервова булімія є серйозним психічним розладом, який може мати значні фізичні та психологічні наслідки, тому потребує своєчасної діагностики та професійної допомоги.
Діагностика нейрогенної булімії у дорослих – Uptodate
Якщо у людини підозрюють нервову булімію або її ускладнення, лікар може призначити низку лабораторних досліджень для оцінки загального стану здоров’я та виявлення можливих наслідків розладу. Зокрема, можуть бути рекомендовані:
1. Загальний аналіз сечі — допомагає оцінити функцію нирок та виявити ознаки зневоднення або інших порушень.
2. Дослідження рівня електролітів у крові (натрію, калію, хлору) — дає змогу виявити порушення водно-електролітного балансу, які можуть виникати внаслідок блювання або зловживання проносними чи сечогінними засобами.
3. Загальний аналіз крові — використовується для оцінки загального стану організму та виявлення можливих супутніх порушень.
4. Біохімічний аналіз крові з визначенням показників функції печінки та нирок, зокрема аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), сечовини та креатиніну.
За потреби лікар може також призначити додаткові обстеження, наприклад електрокардіографію (ЕКГ), якщо є підозра на порушення серцевого ритму, пов’язані з електролітними розладами.
Як лікують нервову булімію
Лікування нервової булімії потребує комплексного підходу. Як і при розладі компульсивного переїдання, терапія зазвичай поєднує психотерапевтичну підтримку, медичний нагляд та роботу над відновленням здорових харчових звичок. Одним із основних методів лікування є психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова терапія, яка допомагає змінити неадаптивні думки та поведінкові моделі, пов’язані з їжею, вагою і образом тіла. У деяких випадках лікар може призначити медикаментозне лікування, зокрема антидепресанти, якщо це необхідно для корекції супутніх психологічних симптомів. Важливою складовою лікування також є дієтична реабілітація, під час якої пацієнт за підтримки фахівців поступово формує регулярний, збалансований режим харчування та відновлює здорові стосунки з їжею.
Розлади харчової поведінки: огляд профілактики та лікування – Uptodate
Фармакотерапія нервової булімії – медичний довідник Medscape
Якщо обстеження покаже, що регулярні блювання встигли нашкодити шлунку, пацієнту може знадобитися допомога гастроентеролога.
Чи існують ліки «від переїдання»
Наразі не існує лікарських препаратів, які б безпосередньо лікували розлади харчової поведінки. Основою лікування нервової булімії є психотерапія, насамперед когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), ефективність якої підтверджена численними дослідженнями. Водночас у багатьох людей із булімією можуть спостерігатися супутні психічні розлади, зокрема депресія або тривожні розлади. У таких випадках лікар може додатково призначити медикаментозне лікування — найчастіше антидепресанти, які допомагають зменшити симптоми депресії та тривоги. За наявності виражених тривожних симптомів також можуть застосовуватися протитривожні препарати (анксіолітики), проте їх призначення має здійснюватися виключно лікарем і зазвичай є частиною комплексного лікування, а не самостійним методом терапії.
Нервова анорексія
Що таке нервова анорексія
Нервова анорексія — це серйозний розлад харчової поведінки, для якого характерні значне обмеження споживання їжі, низька маса тіла та інтенсивний страх набрати вагу. Люди з анорексією часто сприймають своє тіло викривлено й можуть вважати себе «занадто повними» навіть за вираженого дефіциту маси тіла. Важливою особливістю цього розладу є те, що втрата ваги не зменшує тривогу щодо зовнішності. Навпаки, страх набрати вагу нерідко стає ще сильнішим, що спонукає людину й надалі обмежувати харчування або вдаватися до інших небезпечних способів контролю маси тіла. Без своєчасного лікування нервова анорексія може призводити до тяжких фізичних і психічних наслідків та становити загрозу для життя.
Чи призводить нервова анорексія до фізичних захворювань. Анорексія – найнебезпечніший розлад харчової поведінки. За різними оцінками, смертність від усіх причин у пацієнтів з анорексією у 4-14 разів вища , ніж серед ровесників без цього розладу.
Як і у разі інших захворювань цієї групи, ризик залежить від ступеня тяжкості хвороби. Критерії тяжкості анорексії прив’язані до індексу маси тіла:
1. легка: ІМТ ≥17;
2. помірна: ІМТ в межах 16-16,99 ;
3. важка: ІМТ в межах 15-15,99 ;
4. дуже важка: ІМТ <15.
Нервова анорексія є одним із найнебезпечніших розладів харчової поведінки. Чим сильніша втрата ваги, тим вищий ризик тяжких ускладнень і смерті. Тривале голодування може призвести до порушення роботи серця, зменшення маси серцевого м’яза, а також до дефіциту вітаміну В1, що здатний спричинити енцефалопатію Верніке — небезпечне ураження головного мозку. Саме тому анорексія потребує своєчасного лікування та медичного нагляду.
У кого найчастіше розвивається нервова анорексія – Uptodate
У кого найчастіше розвивається хвороба. Протягом життя анорексія виникає у 1,4% жінок та 0,2% чоловіків. У середньому нервова анорексія виникає у 18 років.
Згідно з американськими даними, до того, як захворіти на нервову анорексію, приблизно 56% пацієнтів страждали як мінімум від одного психічного розладу. Найчастіше це депресія. Рідше — тривожні розлади, соціальні фобії, дисморфічний розлад, коли людина одержима ідеєю змінити своє тіло за допомогою операцій, але їй ніколи не подобається результат, чи обсесивно-компульсивний розлад. При цьому стані у людини виникають нав’язливі думки, яких не виходить позбутися.
Як діагностують нервову анорексію
Відповідно до DSM-5 , для встановлення діагнозу «нервова анорексія» необхідне виконання всіх трьох умов:
1. Людина отримує так мало поживних речовин, що її вага значно нижча, ніж у ровесників тієї ж статі та рівня фізичного розвитку.
2. Людина дуже боїться набрати вагу і стати товстою або постійно прагне схуднути, хоча її вага вже явно недостатня.
3. У людини спотворене сприйняття образу тіла — вона продовжує вважати себе повною, навіть коли стає такою худою, що виснаження загрожує її здоров’ю та життю.
Як зрозуміти, що у людини анорексія – Uptodate
Що таке спотворений образ тіла – Національний інститут психічного здоров’я
Як лікують нервову анорексію
Нервова анорексія – єдиний розлад харчової поведінки, який прямо загрожує життю та здоров’ю пацієнта. Деякі пацієнти з тяжкою та дуже тяжкою анорексією настільки виснажені, що потребують екстреної медичної допомоги в умовах гастроентерологічного відділення або реанімації. Але навіть тим, кому не загрожує негайна загибель від виснаження, найчастіше безпечніше одужувати у психіатричному стаціонарі.
Проблема в тому, що пацієнти зазвичай не визнають розладу і відмовляються лікуватися. Як правило, родичі намагаються умовити члена сім’ї з нервовою анорексією краще харчуватися місяцями та роками. Але це не допомагає, тому що анорексія часто виникає у сім’ях, де є умови для її розвитку. У багатьох пацієнтів анорексія розвивається у спробі пристосуватися до сімейних умов та отримати вторинну вигоду, наприклад, любов чи визнання.
Якщо у людини легка або помірна анорексія, тобто немає прямої загрози життю, і вона не хоче госпіталізуватися, деякі фахівці рекомендують направляти на психотерапію найближчого члена сім’ї. Як правило, це мати пацієнта. Без попередньої роботи з близьким пацієнтові людиною рідко вдається змінити стосунки в сім’ї, які підштовхують пацієнта до хворобливої поведінки.
На жаль, терапія із членом сім’ї допомагає не завжди, і тоді без госпіталізації не обійтися. У деяких випадках людину з анорексією можна вмовити лягти в стаціонар психіатричної лікарні, але найчастіше такі люди категорично проти госпіталізації. У цій ситуації йдеться про недобровільну госпіталізацію.
Що важливо пам’ятати про розлади харчової поведінки
1. Розлади харчової поведінки (РХП) — це психічні розлади, пов’язані з порушенням харчової поведінки та ставлення до їжі, ваги чи власного тіла. Вони можуть серйозно впливати як на фізичне, так і на психічне здоров’я.
2. РХП можуть виникнути в будь-кого, але найчастіше їх діагностують у підлітків і молодих людей, особливо дівчат та жінок.
3. Існують фактори ризику, які підвищують імовірність розвитку РХП: спадкова схильність, попередній досвід дієт, булінг через зовнішність, складні сімейні стосунки, травматичний досвід, а також перфекціонізм і підвищена тривожність.
4. Лікування зазвичай потребує професійної допомоги. Основою терапії є психотерапія, а за наявності супутніх станів, таких як депресія чи тривожні розлади, може знадобитися консультація психіатра та медикаментозне лікування.
Розлади харчової поведінки лікуються складно. Терапія зазвичай займає кілька місяців, а іноді років. Коштує це теж не дешево.
Залишити відповідь