Інсулін – переносник глюкози. Після того як людина з’їла вуглеводовмісні продукти, вуглеводи надходять у кров у вигляді глюкози. Підшлункова залоза постійно виробляє інсулін, який як ключик відкриває глюкозі вхід у клітини. Потім клітини перетравлюють глюкозу та отримують енергію.
У людей з ожирінням змінюється структура клітин, інсулін не може допомогти глюкозі потрапити усередину. Відповідно, клітина не отримує глюкози та голодує, а в крові зростає рівень цукру. Тобто людина поїла, а до мети глюкоза не доходить. Згодом це призводить до того, що підшлункова залоза починає виробляти все більше інсуліну, а клітини все одно голодують.
Деякі фахівці говорять пацієнтам, що інсулінорезистентність є причиною набору маси тіла. Але все навпаки: на фоні зайвої ваги у пацієнта розвивається інсулінорезистентність, що погіршує перебіг ожиріння.
Резистентність до інсуліну – Національний інститут діабету
Через інсулінорезистентність пацієнт ще більше хоче їсти, набір ваги продовжується. Але сама собою вона не призводить до ожиріння. Її не потрібно лікувати препаратами.
Аналіз на інсулін теж немає сенсу здавати. Інсулін – нестабільна молекула, вона зберігається у крові близько семи хвилин. Також рівень інсуліну сильно залежить від того, що людина їла напередодні. Тобто, якщо пацієнт перед аналізом два-три дні не їв вуглеводи, інсулін буде в нормі, а якщо він, навпаки, активно їв вуглеводи, інсулін може бути підвищений. Тому не можна орієнтуватися цей показник, щоб поставити діагноз.
Залишити відповідь