Якщо ваша дитина засмучена через те, що однокласник образливо висловився про її зовнішність, природно захотіти заспокоїти її словами: «Ти не товста, люба, ти гарна!». Однак така реакція може ненавмисно нашкодити.
По-перше, вона підсилює думку, що бути повним це щось погане. По-друге, переносить увагу з образливої поведінки кривдника на зовнішність дитини. І по-третє, створює враження, що людина не може бути одночасно повною і красивою.
Замість цього спробуйте сказати: «Це, мабуть, було дуже боляче. Розкажи, що ти відчула?». Так ви допоможете дитині прожити свої емоції та відчути підтримку.
Після цього можна пояснити: «Іноді люди говорять образливі речі через власні переживання або просто повторюють те, що чули від інших. Але важливо пам’ятати, усі тіла різні, і жодне не є кращим чи гіршим за інше. Найважливіше як ми ставимося до себе та до людей навколо».
Такі розмови розвивають емоційний інтелект, критичне мислення, співчуття до себе та навички подолання труднощів. Вони також допомагають дітям зрозуміти, що стандарти краси є умовними, а слова інших часто відображають їхні власні упередження, а не реальність.
Якщо ж дитина сама називає себе товстою, спокійно й без осуду поцікавтеся, що вона має на увазі. Це просто опис зовнішності чи вона вкладає в це негативний зміст? Що змусило її так подумати? Такі запитання допоможуть зрозуміти, звідки походять її переживання.
Якщо ви помічаєте, що дитина переймає негативне ставлення до свого тіла від близького оточення або навіть від вас, не звинувачуйте себе. Більшість із нас виросли в культурі, яка надмірно цінує худорлявість і критикує будь-яку невідповідність стандартам. Усвідомлення цього вже важливий крок до змін.
Варто також пам’ятати, що суспільні стандарти зовнішності справді впливають на те, як до дітей ставляться дорослі та однолітки. Дослідження показують, що упередження щодо ваги можуть формуватися вже у трирічному віці. Тому важливо допомагати дітям бачити свою цінність не лише через зовнішність, а й через особисті якості, здібності та вчинки.
Коли дитина запитує: «Я гарна?» або «Я красивий?», сприймайте це як можливість поговорити про те, що робить людину особливою. Можна відповісти: «Ти гарна і зовні, і всередині. Але найбільше я ціную твою доброту, уважність, сміливість і допитливість».
Саме такі розмови допомагають формувати стійку самооцінку, яка не залежить лише від зовнішності.
Залишити відповідь